ВСУ: при простроченні повернення вкладу, банк зобов'язаний продовжувати нараховувати відсотки згідно ставки до запитання

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 27 квітня 2016 прийняв постанову по справі № 6-302цс16, предметом якої був спір про стягнення відсотків за банківським вкладом за період прострочення повернення вкладу.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що за змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) вклад, зобов'язується повернути вкладнику всю суму вкладу і виплатити проценти на нього або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною п'ятою ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших причин. Закінчення строку дії договору банківського вкладу, при невиконанні зобов'язань, не припиняє зобов'язальних правовідносин, а робить їх охоронними, що включають в себе зобов'язання відшкодування завданих збитків, встановлених договором або законом. При цьому згідно з частиною другою ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом до запитання.

Розглянутий у справі договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим внеском у випадку неналежного виконання зобов'язань за договором після закінчення строку його дії.

Однак у справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і касаційний суд, задовольнивши позов в повному обсязі. Суди неправильно застосували положення частини першої ст. 1058 та ст. 1061 ЦК України до спірних правовідносин та дійшли помилкового висновку про те, що після закінчення строку дії договору та у разі неналежного виконання його умов, з банку на користь вкладника мають бути стягнуті відсотки за користування грошовим внеском за процентною ставкою, передбаченою цим договором. При цьому не було враховано, що договором не визначено розмір процентної ставки за користування депозитом у разі закінчення строку його дії та неналежного виконання грошового зобов'язання за даним договором. Суд безпідставно не застосував норму статті 1070 ЦК України та не врахував, що з банку підлягають стягненню відсотки в розмірі процентної ставки вкладу до запитання. Апеляційний суд, зазначивши відсутність доказів, які б свідчили про продовження терміну дії договору на тих же умовах, у тому числі щодо розміру процентів за користування грошовим внеском, не взяв до уваги положення статті 1070 ЦК України, дійшов помилкового висновку, відмовивши в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.